Про це Суспільному розповів волонтер Володимир Мосейко.
Участь у заході взяли жителі села, волонтери з Лановецької громади, Тернополя та Теофіполя.
17 листопада у 1943 році німецькі війська спалили 150 хат, вціліло 5 будинків. Пережили Осниківську трагедію рідні тернополянина Володимира Мосейка.
"У селі Осники народилася моя мама, колись розповідала бабця, що дідусь вижив в тій трагедії тільки тому, що моя прабаба його переодягнула в дівчинку. В селі Молотків німці вбивали всіх, а в селі Осники вбивали тільки чоловіків, хлопчиків, багато з рідних загинуло, багато переховувалось. В сусідньому селі Молотків трагедія відбулася 29 квітня 1943 року. Там загинуло 617 мирних жителів. А вже восени така ж доля спіткала сусіднє село Осники. Після Молотківської трагедії люди рили в хлівах, стайнях, криївки. Коли німці прийшли в Осики, то багато людей загинули від чадного диму".
Священнослужителі відправили панахиду в храмі, а також біля пам’ятника жертвам Осниківської трагедії.
"Сама трагедія була страшною. Біля яру були розстріляні люди. Цих людей не дали поховати, а їхні тіла звезли в клуню і підпалили. Такі звірства робились на тій території. Коли я зараз їжджу на Донеччину, то можу усвідомити, що наші люди пережили в часи Другої світової війни", — говорить Володимир Мосейко.
Жителька Лановецької громади Людмила Фруфіна повідомила, що очевидицею Осниківської трагедії була її мати.
"У центр села, на вигоні, де вишикували чоловіків, зігнали всіх жінок і дітей. Моя мама, Галина Фруміна а, яка ще зараз жива, була свідком цієї страшної трагедії. На її очах розстріляли батька, спалили хату".
Для участі у Осниківській операції на допомогу роті капітана Фьорстера німецькі війська направили власівців. За іншими даними, це були залишки 101 і 105 поліцейських батальйонів, яких ще не відправили до Білорусії.
Джерело
