Чи може перекотиполе мати коріння?

Чи можуть нащадки колонізаторів поважати історію краю, куди занесло їхніх дєдов?

Чи можуть зайди плекати минувшину цієї землі?

Чи може покоління без ідентичності примножувати українське в Україні?

Чи можуть пофігісти опиратися на національну історію, якої вони не знають?

Чи можуть мажорні неуки перейнятися звитягами попередніх генерацій?

Чи можуть приблуди, яким усе одно де жити, лиш би з баблом, реалізовувати концепцію національної освіти?

Чи можуть бункерні збагнути всю велич і масштаб укр.історії?

Чи можуть космополітичні пігмеї усвідомити важливість бути особистостями з історичним мисленням, а не просто піною?

Чи можуть шкарлєти-плагіатори дбати про національну свідомість воєнного покоління майбутніх українців?

Чи може русифікована шушваль піонерів перейти на українську парадигму національного буття?

Чи можуть безродні совєтські елементи примкнути до українства?

Чи може денаціоналізована залатая маладьож культивувати пошану до справжнього, а не спотвореного більшовиками минулого?

Чи можуть яничари мати пам’ять?

...Пройдуть роки, і наступне покоління знеісторених дітей сильно здивується, навіщо була ця війна, якщо простіше було зразу лягти в труну руского міра.

Джерело