Майже 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб –­ і це лише офіційно зареєстрованих. Реальна цифра значно більша. Люди, які через російську агресію вимушені були покинути свої домівки, нині знаходять прихисток у інших регіонах України. 

Де приймають переселенців, в яких умовах розміщують та як готуються до зими, йдеться в сюжеті ТСН.

У приміщенні колишньої школи в Кропивницькому нині мешкає 73 людини, переважно з Донеччини. Ще стільки ж тут чекають із сусіднього Миколаєва та Херсона. Гуртожиток за умовами радше нагадує хостел. Опалення тут централізоване. 

"Готуємось до блекаутів, до відсутності води. Зараз встановлена одна бочка на 300 літрів для технічної води. Ще в нас є одна бочка на 1000 літрів води, зараз вона монтується і буде наповнюватись водою", – розповів директор соціального гуртожитку Віталій Грекул.

Пані Любов приїхала з Краматорська пів року тому. У Кропивницькому планує зимувати. Поки у рідному місті проблеми із вигодами і теплом, гріється у центрі України.   

"Я навіть зараз кофту одягла, а то без кофти – так ходила. А потім хтось відчинив вікно, примерзла, піднялася, зачинила. А так тепло тут. Гарна, гарна батарея", – розповіла переселенка Любов Смоляр.

Запасаються водою, облаштовують буржуйки. Директор гуртожику каже, що не вистачає лише генератора. У колишній школі немає газу, тож усе працює на електриці. 

"У нас потрібний дуже такий ємкісний генератор, щоб потягнуло плити. Тому що в нас все на світлі, а якщо не буде світла, не буде генератора, то люди не зможуть приготувати собі їжу. Але також готуємось і до цих випадків, будемо щось вигадувати", – розповів Грекул.

На місці, де нині соціальне житло на Львівщині, лише місяць тому була руїна.

"Це був закинутий будинок, який більше 10 років не використовувався. Він був власністю Науково-дослідного інституту. Цього року ми перейняли його в комунальну власність", – розповів голова Новояворівської ОТГ Петро Соколовський.

Триповерхова будівля поділена на 30 смартквартир. Пані Олена з двома синами тільки заселилися, ще навіть не встигли розпакувати речі. Родина з Лисичанська до цього часу жили у школі, а з початком навчання змушені були переселилися в сільську раду. Нині ж у них маленька, але своя квартира.

"Відчувається, шо ти вже, як вдома, як свій дім сприймається. Тут затишно, знаєш, що тут сам собі господар", – розповіла переселенка з Лисичанська Олена Фелік.

У кімнаті розташовані двоповерхове ліжко для синів та розкладний диван. Є міні-кухня, холодильник, мікрохвильова піч, а також санвузол – туалет, душова кабіна, пральна машина. Місцеві принесли городину – картоплю, моркву, цибулю і яблука.

"Є все задля комфорту. Якщо раніше ми повинні буди йти в школу, шоб похарчуватися, помитися, тепер це можна зробити, не виходячи з кімнати своєї", – розповів переселенець з лисичанська Олексій Фелік.

Це соціальне житло розраховане на 100 мешканців. Ремонт помешкання та оснащення меблями, побутовою технікою обійшовся в понад 20 млн грн. Допомогли благодійні фонди, іноземні донори, частина грошей – з обласного бюджету.

"Кожна смартквартира має електричний лічильник, водяний лічильник, окремий буде договір на Інтернет, вивіз сміття. З кожною сім’єю, шо тут поселена, підписуємо договір оренди на пів року за 1 гривню, але з умовою того, що оплачувати комунальні послуги вони будуть", – розповів голова Новояворівської ОТГ.

Нині на Львівщині тільки офіційно зареєстровано майже 300 тис. внутрішніх переселенців. Більшість із них вже розселені по гуртожитках, соціальних будинках чи живуть у приватних помешканнях. Але 10 тис. людей все ще потребують житла з кращими умовами, тож в області перебудовують 25 схожих довгобудів.

"Луганщина – вона всюди, тому що немає області, де немає переселенців з Луганської області. Більше 300 тисяч людей виїхало в евакуацію за війну", – розповів очільник Луганської ОВА Сергій Гайдай.

В університетському гуртожитку Києва – теж переселенці з Луганщини. І хоча тут розмістилася Лисичанська міська військова адміністрація, в допомозі не відмовляють нікому.

Від червня Любов Михайлівна з Лисичанська вимушено подорожує країною – вона встигла побувати у Краматорську, у Дніпрі, три місяці лікувалася на Тернопільщині. Нині – у Києві. Там, як обіцяє адміністрація, можна залишитися аж до перемоги.

"Господи, оце ж бачите потрапила. Я тет жодного разу не була. Тільки не так, як хотілося, як треба потрапити", – розповіла переселенка Любов Вервєєн.

Із 370-ти місць у студентському гуртожитку зайняті трохи більше сотні. З них 20 дітлахів. Для них тут облаштували окрему кімнату, де кожен вже знайшов улюблену іграшку.

Свій перше день народження маленька Софійка відсвяткувала вже тут. ЇЇ бабуся згадує, як покидали рідну домівку, збиралися за лічені хвилини.

"Приїхали військові, дали 20 хвилин на збори. І оце, що могли взяти дитяче, і поїхали", – розповіла переселенка Оксана Даценко.

І хоча пожильці кажуть, що тут їх зустрічають, як рідних, та попри все, вони мріють повернутися додому. Хоча й більшість з них навіть не знає, чи встояли їхні домівки під навалою "руського міра".

Читайте також:

Понад 14,5 мільйона українців виїхали за кордон від початку повномасштабного наступу Росії

"Люди не від'їжджають": Кличко розповів про кількість киян та переселенців у місті

У Польщі в українки з двома дітьми викрали майже 90 тис. грн і спалили їхні паспорти

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.