Нейрохірург Дмитро Кубряк без нейрохірургічних інструментів і під обстрілами провів операцію на відкритому мозку морпіху Павлу Самбуру в бункері заводу Ілліча в Маріуполі. А потім для обох був полон і звільнення. Вони шукали один одного, аби зустрітися. Дмитро, аби дізнатися про стан чоловіка, Павло, аби подякувати за врятоване життя.

Про неймовіпну історію порятунку – йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Дмитро Кубряк після полону не може натішитися відчуттям свободи. Пекельні тижні на заводі імені Ілліча, потім понад 5 місяців полону. Він був одним з небагатьох лікарів дніпровського військового шпиталю, які на початку війни погодилися поїхати добровольцями в оточений Маріуполь. 2 лікарі і 2 анестезіологи з Дніпра  полетіли на гвинтокрилі 1 квітня. Потім ці вертолітні рейди з військовими та  боєкомплектом на підмогу захисникам Маріуполя назвуть "польотами у безсмертя".

Він потрапив на завод Ілліча. В бункері був імпровізований шпиталь і 300 поранених військових. Через його руки пройшла сотня поранених. Найстрашніше з цього досвіду,  каже Дмитро, - це те, що доводилося сортувати поранених. Через брак рук лікарі обирали,  кого рятувати в першу чергу. Одного дня в бункер занесли 6 важкопоранених. Серед них був і безнадійний, каже Дмитро. Морпіх  з наскрізним пораненням голови , який одразу впав у кому.

За всіма ознаками медична допомога для нього була марною. Але коли всіх першочергових важкопоранених прооперували і у лікарів з'явилася пауза. Він разом з колегою, анестезіологом Юрієм Микитчаном, вирішилися спробувати допомогти. Шансів вижити у морпіха майже не було

В умовах бункера під вибухами, авіаударами, без спеціальних нейрохірургічних інструментів і кровоспинних препаратів Дмитро з колегами наважується на операцію на відкритому мозку.  Через три дні  після операції пацієнт виходить з глибокої коми. Починає реагувати на біль, ще через кілька днів відкриває очі. За сім днів починає називає своє імя - Павло. І зрештою зводитися на ноги.

А тоді морпіхи з заводу Ілліча та весь шпиталь з пораненими  потрапляє в полон. Росіяни запитали у лікарів, хто з полонених найважчий, бо  4 військових вони готові забрати в лікарню Донецька. Коли чують, що в бункері була проведена нейрохірургічна операція - не вірять. Так шляхи Дмитра і його пацієнта розійшлися. І він навіть не сподівався його знову побачити, адже ризик запальних ускладнень надзвичайно високий. І він думав, що Павло не справиться.

Через місяць в колонію з лікарні Донецька повертають важкопоранених. Серед них Дмитро бачить живого Павла. Після полону він перебував у лікарні Дніпра,  згодом його перевели у медичний заклад Львова, а нині він в одному з реабілітаційних центрів Трускавця. Зараз він ходить, говорить. Однак не пам'ятає обставин поранення і  спасіння. 

Павло не пам'ятає Дмитра, але дуже хотів з ним познайомитися.  З пам'яті стерті моменти у бункері, виходу в полон. Дмитро  епізодично пам'ятає лише моменти в Донецьку.

Ніхто з медиків не може пояснити, як куля, що пройшла через весь мозок на виліт, не зачепила важливих нервових центрів. Як з втратою третини правої півкулі збережені функції. У Павла лише проблеми з координацією і швидкістю рухів. Павлу мають поставити пластину, яка закриє дефект черепа. Його родина мріє повернутися в Бердянськ, коли його деокупують. І  дочекатися з полону сина - він теж, як і тато, морський піхотинець.

Дмитро втішений зустріччю із Павлом. Він вже майже відновився після полону і готовий повертатися за операційний стіл. Якщо доведеться ухвалити рішення знов працювати на передовій - він не буде вагатися. І хоча випадок з Павлом для нього поза медичним поясненням, він точно знає, що це чергове підтвердження, що  в критичній ситуації мобілізуються усі ресурсу організму.

Нагадаємо, 1 грудня Росія та України провели черговий обмін полоненими. Зокрема, з полону звільнені 14 оборонців Маріуполя, зокрема 8 захисників "Азовсталі". Більшість з визволених українців мають поранення і травми. Деякі — з ампутованими кінцівками або не мають можливості рухатися.

Читайте також:

За прикладом Медведчука: затриманих священників УПЦ (МП) можуть обміняти на полонених українців

"Били щоранку і щовечора": звільнені з російського полону українки поділилися, що пережили у неволі

Чи буде обмін "всіх на всіх" між Україною і Росією: омбудсмен Лубінець відповів

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.