"Причина смерті – українець". Таку мітку має один з актів про смерть мешканця села Тучне 1933 року. З майже 57 тисяч подібних записів є й інші – з голоду, від виснаження, недоїдання, прожили свій вік, природне зношування. Чому одні населені пункти були майже на порозі вимирання, а інші хоч і надголодь, але вижили – Суспільне дізнавалося в істориків.

"Тут тягнувся ряд лабазів і один із крайніх лабазів – це був так званий "Торсинг" або його ще називали "золотий магазин". Туди люди зносили останнє, щоб вижити і не вмерти з голоду", — розповідає історик та краєзнавець Юрій Приходько.

У Білопіллі є комплекс, присвячений жертвам голодомору та політичних репресій. За словами Юрія Приходька, під час 1932-33 років на Білопільщині голод найбільше відчули мешканці села Річки: "Це було дуже багате село і, як кажуть, там були господарі один поперед одного. Оце от змагання "я ліпший господар", воно зіграло дуже негативну роль, коли почалися такі моменти, як забір зерна. Люди жили опосередковано і не захищали один одного”.

За словами Юрія Приходька, мешканці села Гуринівка від голоду постраждали менше, бо були більш згуртовані: "Були села, де розуміли ситуацію і обирали дуже нормального уповноваженого, який звітував перед начальством, що він все здав, куркулів немає, все нормально, все зерно здано. От саме Білопілля, я вам скажу так, що центр і тут видавали картки, тобто люди від голоду не так страждали".

В архіві зберігають майже 57 тисяч актових записів про смерті у 1932-1933 роках. Все це систематизовано на сторінках Сумського історичного порталу.

"Село Тучне. Із 217 записів про смерть вказано причини: 1 – українець, що ми говорили, аркуш 34; 1 – запалення легень; 1 – замерзлий; 1 – дома; 3 – виснаження; 4 – причина невказана; 25 від старості і 181 невідомо", — зазначає історик та архівіст Геннадій Іванющенко.

Мають історики й докази того, що голод на території України був штучним. Вони виявили близько 400 документів партійних господарських органів, які свідчать про механізм голодомору.

"Є такий цікавий лист, в селах Тростянецького району – там Жигайлівка, Білка. Накопичилося дуже багато трун із померлими людьми і просто померлих, яких нікому ховати, бо немає сил, немає кому труни ці робити. Цей лист прийшов у райком партії. Резолюція знаєте яка? "Не допустити жодного випадку голодування комуністів, комсомольців і колгоспного активу", там якомусь комітету написали виділити спеціальний фонд і так далі. Тут прямо чорним по білому зафіксовано злочин. Такі речі не треба скидати з рахунку ніколи", — говорить Геннадій Іванющенко.

Систематизувати, за словами Геннадія Іванущенка, вдалося лише частину того, що не знищила радянська влада. Від голоду у 1932-1933 роках в Україні, за даними Інституту демографії та соціальних відносин Національної академії наук України, померли 4,5 мільйони людей.

Читайте також Спогади мешканців Білопілля про Голодомор на Сумщині. Як говорити з дітьми про Голодомор. "Діти, не будьте голодні". Що розповідали своїм родичам жертви Голодоморів.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Джерело