Російські війська майже одразу після широкомасштабного вторгнення в Україну взяли в облогу 400-тисячне місто Маріуполь в Донецькій області, під час якої без розбору обстрілювали і бомбили всі об’єкти, а також не випускали з міста людей. Військова волонтерка і громадська діячка Галина Однорог активно допомагала землякам, що рятувались з блокадного Маріуполя до Запоріжжя, і розповіла в інтерв’ю «Телеграфу», в якому стані маріупольці добирались до вільних від російських військ українських територій.

За словами жінки, маріупольці рятувалися хто як міг. Жителі покидали місто на приватних машинах, у яких набивалося до десятка людей.

«Скільки я надивилась за ці тижні! Машини були простріляні, розбиті, одна зламалась, друга її тягне. В салон набивалось по 7-8 людей, коти, собаки – всі забирали не речі, а домашніх тварин. Я навіть тоді не могла робити фото, бо це таке людське горе! Ми людей годували, влаштовували на ніч, відправляли далі по Україні та за кордон. І тоді в «Епіцентрі», коли їхали маріупольці, був запах багаття, пороху і трупів… Це страшно!», – розповіла волонтерка.

Жінка пригадує, що окупанти почали випускати людей з обложеного міста десь в середині березня. Проте виїхати з міста було не так вже й легко. Галина зазначила, що вирватися з окупації місцеві вдавалися до різних методів. Зокрема підкуплювали рашистів на блокпостах сигаретами або ж грошима.

«...Спочатку був один маршрут через Мелекіне, звідти на Мангуш, Бердянськ. Потім другий, третій....Орки в більшості не пропускали колони централізовано. Тож маріупольці їхали самі, волонтери вивозили, давали на блокпостах сигарети, гроші – все, що завгодно, аби пропустили людей. Для декого це закінчилось полоном. Наприклад, нашого Костю Величко разом з іншими водіями арештували на блокпосту, тримали в Оленівці Донецької області», – повідомила жінка.

Ганна Однорог розповіла, що тоді весь час проводила в запорізькому «Епіцентрі», де було створено волонтерський штаб.

"В мене телефон був «червоний», бо купа людей знала номер. Всім розповідала, як виїхати. Спочатку був один маршрут через Мелекіне, звідти на Мангуш, Бердянськ. Потім другий, третій. Запам’яталась жінка. В неї з сином на очах в Мангуші вбили чоловіка, а їй вибили зуби. Вона провела місяць в Бердянську, потім добралась до Запоріжжя і сказала: «Я хочу за кордон! В цій країні я жити більше не хочу!», – згадує волонтерка

Вона також зауважує, що після всіх жахів, які люди пережили у Маріуполі, багато хто з них воліли б все забути і взагалі виїхати за межі країни, аже і їх рідне місто зруйновано ворожими військами вщент.

«Багато хто хотів все забути й не повертатися. І всі як один, хто впізнавав, підходив, обнімав, казали: «Галочка, нашего города больше нет!», – згадує Ганна Однорог.

Нагадаємо, 21 вересня 2022 року, Україна та Росія провели черговий обмін полоненими. Цього разу було звільнено бійців «Азова».

Раніше «Главком» повідомляв, що Михайла Вершиніна, голову Патрульної поліції Маріуполя, щойно обміняли з полону. 

З полону РФ також звільнили іноземців, «засуджених» до страти в «ДНР».

В соцмережі з'явилося перші кадри після звільнення з полону наших захисників.

Джерело