Солдати їх називають своїми янголами-охоронцями, а ворог полює на автомобілі з червоними хрестами.

Історії героїв зібрала в своєму матеріалі кореспондентка ТСН.

Медична сумка важить десять кілограмів. Стільки ж "бронік" і каска. Ось так військова Медсестра Лоліта виїжджає за пораненими. Дівчині всього 22 роки, а вона вже врятувала десятки життів. Рік на передовій. Все через тата Олександра, якого призвали 2014-го. Втім, за два роки, 2016-го, він загинув. 

Лоліта більше не хоче втрачати. Але на цій війні, на жаль, так не завжди виходить. "Двохсотих їздимо, забираємо. Дивимося, там телефон. Йому дзвонить мама. Це дуже важко", - каже дівчина. 

До такої жорстокої війни, яка зараз на Донбасі, не були готові навіть досвідчені військові медики. Віталію є з чим порівнювати. Він мобілізувався вдруге. За його словами, зараз більше втрат та більше поранених.

Дитячий інфекціоніст із Кропивницького знову повернувся у військо у перший день повномасштабного вторгнення. Знав, на фронті він потрібніший. "Одна людина не може перемогти у війні, але може зробити, щось маленьке, але важливе. Коли кожен по краплинці, то ми можемо зробити вже величезну справу", - каже чоловік.

За спиною у Віталія ноші, на яких видніються плями крові навіть після прання. На них днями винесли з поля бою   одразу кількох солдатів. Їздять медичні екіпажі часто під обстрілами. Крім тог, самі стають мішенями ворожої артилерії

"Коли воно бачать санітарний автомобіль, то це така ж сама ціль, як танк чи БТР.  Вони прийшли вбити нас. Наша задача не дати це зробити", - зауважує командир медроти ЗСУ "Дощ".

Вони це роблять мовчки і швидко. Інколи, аби не зупинилось серце у важкопораненого солдата, у медиків є всього кілька хвилин і жодного шансу на помилку. Завдання екіпажів стабілізувати стан бійця до передачі у госпіталь.

Лише ця медрота від лютого витягла з поля бою вже кілька десятків бійців. Хотілося, аби лік поранених і загиблих припинився. Але лікарі знають, на жаль, це ще не кінець. Вони дуже радіють, коли на іншому кінці слухавки ті, кого вони везли у госпіталь, потім кажуть: "Ми живі".