6 грудня день народження святкують Збройні сили України. За 30 років армії довелося пережити скруту, скорочення, ворожі диверсії, конверсію та демілітаризацію. Але в найзапекліших боях військові перетворилися на оборонців, солдати - на бійців, армія - стала предметом гордості й часто єдиною надією.

Про історію Збройних сил України - 6 грудня йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Українська армія в часи свого народження була однією з найнебезпечніших у світі і входита до трійки країн за ядерним потенціалом у світі, але перше керівництво держави одразу заявило про без'ядерний статус.

Росіяни пропонували передати зброю їм, американці - знищити.

Військовий експерт Ігор Романенко згадує - Україна позбулася  ядерної зброї без жодної користі для себе: грошей виділили рівно стільки, аби знищити шахти.

Армія не одразу стала власне "українською" - перший план розвитку збройних сил тепер висить в музеї і написаний російською мовою.

Сергій Треус, генерал-майор запасу -  офіцер, який підняв перший блакитно-жовтий прапор на прикордонній заставі застави Шегині - тоді це було небезпечно. Чоловік зізнається, що купили його у Львові на "п'ятачку", тоді там вже продавалася національна символіка.

Перша присяга на вірність Україні пролунала у 1992 році.

Павло Нетьосов - історик та пошуковець -  розповідає, йому довірили читати за всіх.

У 90-ті військові - як і вся країна -  бідні. Офіцери шукали підробіток, таксують, виживають за рахунок городів. Порятунок, іноді єдиний, для військових у 90-ті - пайок. Його часто затримували, потім давали одразу за кілька місяців. Це могла бути крупа, а ще цукор та борошно, м'ясо, але краще в тушкованці. Якщо пощастило, то масло і - згущене молоко.

Це був відчай. Але нове тисячоліття принесло нові приводи для відчаю.

У 2000 році під час навчань навчальна бойова ракета "Точка-У" влучила у житловий будинок в Броварах. Загинуло 3 цивільні людини.

У 2001 році під час спільних з росіянами навчань ракетою збито цивільний літак Тель-Авів – Новосибірськ. Приналежність ракети намагалися приписати Україні.

2002-й рік - святкування 60-ї річниці 14 авіаційного корпусу - наразі більш відоме як Скнилівська трагедія. 77 осіб загинуло, дві з половиною сотні постраждали.

Україна потрапляє в кілька скандалів з продажем зброї за кордон. Зокрема - чи продавали комплекс "Кольчуга" до Іраку?

У 2003 році - загроза збройного конфлікту з Росією -  сусіди  намагалися побудувати дамбу до острова Тузла.

2003-го року вибухають склади у Артемівську, потім ще тричі - склади з боєприпасами  - у Новобогданівці

Армію в публічний простір представляють як дещо зайве, шкідливе, руйнівне. Фінансування скорочують, оголошують про демілітаризацію та конверсію.

На брухт йдуть літаки, масово утилізуються боєприпаси.

Лише у 2007 році українська армія прощається з онучами - військові знімають шматки тканини і отримують шкарпетки. Онучам вішають меморіальну дошку і проводжають з музикою

Тотальний розпил та зубожіння пояснюють тим, що в України немає навіть ймовірного противника, є лише 7 загроз, які засекречені. Зараз міністр оборони того часу Олександр Кузьмук зізнаєтсья - справдилися всі сім.

Армія недофінансована, на голоднмоу пайку, телевізор за графіком, світло економили. Навіть на чергування військові замість автоматів брали ліхтарики. У казармах - ще древніше освітлення

Водночас призовники рвалися до армії -  подекуди конкурс був 18 юнаків на місце, бо в кризові часи армія давала надію на роботу - у подальшому можна була влаштуватися в охорону.

2013-й. Рік коли призов мав стати останнім, але 2014 змінив все.

Російські військові зайшли до України без знаків розрізнення. Першим під ударом опинився Крим. 7 вертольотів піднялися в небо з Сак і полетіли на Миколаїв, потрапили в оточення до своїх, але врятували хоч щось. А моряки знімали відео, на якому  співають з палицями в руках.

Півострів анексовано Росією. Лише частина збройних сил мала мужність не зрадити присязі.

Далі війна, точніше як її тоді називають Антитерористична операція, на Сході. Перший удар прийняли мобілізовані - в армії вчорашні вчителі, аграрії, програмісти. Таких мобілізаційних хвиль було 6.

Форму купували - де знайдуть - у мисливських магазинах та секонд-хендах. Українських військових назвали легіоном НАТО - бо вдягли на себе всі камуфляжі світу. Все ж потрібне воїнам везли волонтери.

Армія стала народною - від консервації до набоїв, від бронежилетів до засобів спостереження - усе це їхало на Схід, аби війна не пішла далі. В пунктах здачі крові - багатогодинні черги.

Спочатку здавалося, що війна - це ненадовго.

В 2014 році парад в новій формі - камуфляж піксель. Тканина синтетична, яка згоряє за пару хвилин. За кілька років її змінили, пікселі на формі залишили.

Тим часом війна охопила Луганщину, Донбас та Приазов'я - перші Мінські домовленості не працюють - росіяни воюють самі і постачають зброю місцевим бойовикам.

За обороною окремих об'єктів слідкує вся країна - Донецький аеропорт стає символом мужності та незламності. Українських воїнів називають кіборгами. Звідусіль повторюють: українські воїни витримали, це бетон не витримав.

Далі - другі Мінські домовленості та Дебальцево, після якого великі просування заморожуються, лінія фронту стає "тимчасовою лінією розмежування". Війна стала позиційною і затягнулася на роки. Армія почала звільнятися від радянщини.

Військові підрозділи отримали почесні найменування. Історична справедливість поступово, але ж відновлюються.

В їдальнях з'явилася каталогова система. Замість чотирьох десятків продуктів для військових -  понад 4 сотні. На столах з'явилися "Грецький" салат та ананаси.

Покроково відновлювали та змінювали  військову  освіту. Ліцей Богуна відновлювали з руїн, почали приймати дівчат.

У війни тепер і жіноче обличчя  - своя форма, і звісно втрати. В залі пам'яті офіційно згадали 9 жіночих прізвищ з майже 3 тисяч бойових втрат. З них лише у 2014-му - 1266 прізвищ, у 2015 - 725, і далі ця сумна статистика йде на спад, але лише за цей рік вже загинуло 65 бійців.

Нині щодня біля Міністерства оборони дзвонить дзвін пам'яті за загиблими захисниками - це ритуал подяки армії, яка змогла відродитися незважаючи ні на що.

Нагадаємо:

До  30-річчя ЗСУ урочистості влаштували одночасно в 6 містах, а між ними – телеміст: "Харків – Київ – Краматорськ – Львів – Одеса – Озерне". В рамках святкування показали новітні зразки озброєння та військової техніки, нагороджували армійців відзнаками, а військовим частинам - вручали бойові прапори.

Читайте також:

Зеленський назвав озброєння, яке поповнить українську армію

Зеленський святкує 30-ту річницю створення ЗСУ біля російського кордону

ЗСУ готові до будь-яких варіантів розвитку безпекової ситуації — Залужний

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.