Перше розгорнуте інтерв'ю у День ВМС ЗСУ журналістам Суспільного надав Герой України, командувач військ ОК "Південь", генерал-майор Андрій Ковальчук. Військовий розказав про службу в зоні ООС, можливий напад РФ на Україну та забезпечення військових житлом.

— Цього року Збройним силам 30 років. Ви бачили цей шлях від початку, від 1991 року. Як все ж таки змінилися Збройні сили?

— Я відповім одним реченням: це вже не ті Збройні Сили, які були колись. Вони достатньо вмотивовані, достатньо підготовлені. Це не тільки моя особиста оцінка, це оцінка, яку дають в НАТО. І навіть агресор – він вже по-іншому оцінює наші Збройні сили. І по-іншому готується. Бо ті навчання, які пройшли у них – вони бояться за Крим, нарощують там сили, спрямовують туди війська. Вони бояться слабкої армії? Ні. Вони бояться сильної армії. І не є таємницею, що у нас одна з найбільших армій в Європі. Армія, яка воює. Армія, яка дійсно має бойовий досвід. Армія, яка розвивається. У нас одна з кращих армій в Європі – і це треба визнати. І те, що рівень довіри до армії більше 60% - народ не помиляється.

Можливий напад РФ на Одещину та передача житла військовим: інтерв'ю з генералом

— Чому Ви обрали шлях військового?

— Це було порядку 29 років тому, достатньо спонтанне рішення було. Якось тато в мене запитав: "Андрій, ти закінчив технікум, а далі ж треба думати про вищу освіту". Я тоді думав, куди мені далі піти, а у батька була пропозиція щодо військового училища. І я вирішив поїхати до Києва та спробував там вступити до Київського інституту танкових військ. Спроба була успішною. По закінченні я потрапив до лав Збройних сил.

— Який у Вас був подальший шлях, до початку війни на Україні? Якщо я не помиляюсь, у Вас за плечима дві миротворчі місії?

— Після закінчення військового училища — а з Київського інженерного інституту я перевірся у Харківське гвардійське вище танкове командне училище — я потрапив до 51-ї дивізії, проходив службу на усіх посадах, і була пропозиція відправитися на виконання миротворчої місії. Мені запропонували поїхати до Югославії. Я пройшов усі відбори й поїхав туди на посаді заступника командира. Упродовж року виконував там завдання, отримав досвід, який на війні був потрібний. Це спілкування з людьми. Якщо взяти 2014 рік, то війна ж одразу не почалася. Вона починалась з непорозуміння. Я отримав навички з комунікації між людьми, з питань нівелювання загострення ситуації, збереження свого життя та життя інших військових в таких умовах.

— У 2014 році Ви були начальником штабу 80 десантно-штурмової бригади та, напевно, на десантників припало найбільше випробувань під час першої гарячої фази?

— Саме так. Ми у кінці лютого з батальйоном тактичної групи, яка вже на той час була готова до виконання бойових завдань, висунулись в АТО на Луганщину. Ми отримали завдання, бойове розпорядження, зайняти Луганське летовище. Ми на той час були в районі Харкова, висунулися з невеличким підрозділом. Я тоді був старший навчального штабу. Тоді ми через Луганськ зайшли до аеропорту. Це було несподівано для всіх і для цих прошарків місцевих. Влада і населення були негативно налаштовані. Ми все ж таки взяли під охорону летовище й надалі там знаходились близько 2 тижнів. Якраз вже були непорозуміння всередині Луганська, загострення ситуації, вже було захоплена СБУ. Ми задачу виконали, але в самому місці вже відбулися достатньо серйозні заворушення із застосуванням зброї. Але цим питанням там займались суто правоохоронні органи. Далі я залишив цю роту, визначив старшого і далі з батальйоном отримав завдання на висування в район Слов'янська. Там ми вже виконували бойові завдання, у тому числі і звільнення міста.

— У цих боях доводилось стикатися із російськими військовими?

— Так, доволі часто. Явно це проявилось 24 серпня 2014 року. Ми вже брали у полон російських офіцерів, кадрових солдатів. На нас наступали вже кадрові підрозділи й були бої суто з ними.

— Зараз Ви очолюєте командування "Південь". Розкажіть, що це за така військова одиниця та за що вона відповідає?

— Військові точно це розуміють, а для цивільних скажу так: якщо нашу Україну розподілити на 4 рівні частини, то 1/4 частина - це Південь, за яку я, безпосередньо, відповідаю. Тобто за усі війська, які на цій території. Я відповідаю за їхнє застосування, за оборону оцієї четвертої частини.

— Як командування долучається до того, що зараз відбувається на Сході? Тобто усі командування так чи інакше мають брати у цьому участь?

— Звичайно. Достатньо серйозна система продумана в цілому у Збройних силах, щодо отримання бойового досвіду. Вже 8 рік війни і один й той же солдат, один і той же підрозділ постійно не можуть бути там, на війні. Тому налаштована така система ротацій. Певний проміжок часу бригада заходить, виконує завдання і повертається у пункти постійної дислокації. Таким чином і військові частини оперативного командування виконують завдання в ООС.

— Ви зараз відвідуєте зону бойових дій?

— Так, кожен місяць ми маємо таку нагоду і необхідність бути там, в зоні Операції Об'єднаних Сил, працювати у своїх бригадах, надавати допомогу, оцінювати ситуацію, бо коли ти наближений до цього, то краще її розумієш з огляду на те, що ти більш підготовлений, маєш досвід та надаєш вказівки, аби не допустити втрати особового складу, а надалі не допустити втрати території.

— Як би Ви зараз описали обстановку на Сході? Що там відбувається?

— Проводиться стабілізаційна операція шляхом ведення бойових дій. Є лінія розмежування, де розміщені військові частини, бригади, які виконують завдання.

— Останній місяць у світі обговорюють питання щодо можливого вторгнення російських військ до України. Зокрема, одним з напрямків називають Одесу. Чи готове ОК "Південь" до такого сценарію?

— Ця загроза нікуди не зникла, вона з 2014 року є, вона реальна. Ми військові й ми маємо бути готовими. Ми готуємося до агресії. За ці 7 років зроблено достатньо багато для того, щоб супротивнику, а саме військам Путіна, тут не те щоб було некомфортно, а для того, щоб вони їх тут втрачали та відмовились від своїх намірів. В загальній системі Збройних сил Оперативне командування займається плановою підготовкою, модернізацією військової техніки та освоєнням нових підходів до виконання завдань. Тобто ми готуємось. Загроза дійсно не зникла і ми постійно слідкуємо за ситуацією, ми підкреслюємо розвіддані, які є. Ми їх опрацьовуємо, також опрацьовуємо своє планування та документи в разі нарощування сил та засобів безпосередньо у Криму. Наприклад, якщо зараз йде ротація двох батальйонів тактичних груп у Криму, то ми про це знаємо і реагуємо. Якщо туди йде два десантні кораблі з Балтійського флоту, то ми й про це знаємо.

— Експерти кажуть, що це може бути або десантна операція з кількома тисячами російських військових, або це може бути загроза з Придністров'я. Ми готові до цих двох загроз?

— Звичайно. Як військовий стратег можу вам сказати про те, що це буде дуже дорога десантна операція для Збройних сил РФ, і вона буде обчислюватися у тисячах загиблих, і, я думаю, вона не має шанси на успіх. Це їм так хочеться, а не завжди те, що хочеться, виходить, і 2014 рік показав те, що не все так просто. В нас достатньої підготовлених солдатів, офіцерів і далі йде вже зовсім не та зброя і не ті можливості. На сьогодні в нас достатній мобілізаційний резерв. В цілому в Україні в нас понад 300 тисяч військових, які дійсно побували в окопі. Тому для мільйонної армії Росії вже не все так просто, це такий горішок, який важко розкусити.

— З 1 січня 2022 року в Україні з'явиться новий рід військ - Сили Територіальної Оборони. Як в Одеському регіоні триває його становлення?

— Упродовж 2022 року буде стояти таке завдання щодо місця дислокації підрозділів і частин територіальної оборони. Далі буде доопрацьовуватися нормативно-правова база щодо їх застосування. Надалі будемо продовжувати створювати систему управління цими частинами і підрозділами. На Одещині створюються батальйони і бригада територіальної оборони, яка буде дислокуватися в Одеській області. Ці люди підготовлені, не обов'язково ті, які пройшли війну. 2014 рік показав те, що в нас вмотивовані люди, вони достатньо свідомі.

— Що можете сказати про реформування Збройних Сил?

— Загально відомий курс — це членство в НАТО та Європейському Союзі. Цей курс незмінний. Це взаємосумісність між підрозділами країн НАТО. Тому в рамках цього проводяться певні заходи: навчання особового складу, змінюється система управління, планування, і саме по тих критеріях, які визначені в НАТО. Дуже серйозна робота проводиться щодо сумісності таких складових, як озброєння, зброя. Це тягне за собою певні навантаження, звичайно, і економічні. Але на сьогодні зроблено достатньо багато роботи, в нас багато підрозділів, які можуть спільно проводити завдання і під час спільних навчань.

— Чи всі військові частини, які підпорядковані ОК "Південь" , отримали нову техніку? Чого не вистачає?

— Сказати, що все в нас добре з питань технічного забезпечення, то це, напевно, буде обман. Хотіли б бачити це, але ми цього ще не бачимо. Дай Боже, до кінця року усе це виповниться. Ми отримали порядку 300 одиниць техніки, хоча значну кількість ще не отримали. Те, чого не вистачає, то це таємниця.

— Чи укомплектовані підрозділи?

— В ООС все добре з укомплектуванням, там всі 100% і по зброї, і по озброєнню, і по особовому складу. Ті бригади, які вийшли на відновлення, тобто побули в ООС та вийшли звідти, звичайно, там текучість кадрів звертаючи увагу на грошову забезпеченість. Є в нас певні проблеми по якості укомплектування.

— Нещодавно Президент України на пресмарафоні заявив про те, що наступного року планують підіймати заробітну плату для контрактників. Чи є вже якась інформація щодо того, на скільки буде це підняття?

— В цілому, в рамках вступу до НАТО, передбачається така зміна щодо грошового забезпечення. У наступному році планується підвищення заробітної плати для

Джерело