У вересні минає 21 рік від викрадення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, журналіст і телеведучий Юрій Макаров та координаторка проєктів в Українському ПЕН Оксана Мамченкова в ефірі Українського радіо згадали, якою тоді була країна та українські ЗМІ.
Про початок 2000-х в УкраїніЗа словами Юрія Макарова, наприкінці минулого століття політична ситуація в Україні лише почала налагоджуватись.
"З’явилися правила, які можна написати на папері. Ти вже повинен був рахуватися з певними політичними та економічними силами, які постали, позначилися. І, власне, сам ( другий президент України – ред.) Леонід Кучма був автором конфігурації політичної та економічної дій та їхнього зв’язку, яким ми досі маємо змогу милуватися", – зазначив він.
У цей момент почала створюватися “доросла преса” і з'являтися видання другої генерації, зокрема “Дзеркало тижня” і “День”, зауважив журналіст.
За його словами, при цьому політичні процеси України з Росією були в чомусь паралельними, але водночас відрізнялися через більший російський матеріальний ресурс, кадровий резерв та готовність, за першої вказівки начальства, виконувати накази.
"Ми ж у цьому сенсі були бідними, але гордими. Так українська преса існувала до Помаранчевої революції, – підкреслив телеведучий.
Читайте також: 21 рік з викрадення Георгія Гонгадзе. ХронікаЯк зазначив Макаров, тоді ж сформувалися і всі вади українських ЗМІ – джинса, політичні залежності того чи іншого власника та наглядачі з Банкової.
"Ми одягали на ефіри помаранчеві краватки, даючи зрозуміти: ми — з народом. Наш дух свободи, як виявилося, мав коротке дихання. І в цьому сенсі, Георгій значною мірою став адвокатом української журналістики, бо він був безумовно сміливим", – зауважив журналіст.
За словами Макарова, у момент, коли йшлося не про заробляння грошей, а про політику як таку, Гонгадзе дотримувався принципів.
"Він не дозволяв собі не те що брехати, а навіть бути недосконалим. І показав, що можна бути досконалим у цьому недосконалому фасі”, — розповів Юрій Макаров.
Що сталося 21 рік томуЯк розповів журналіст, він не був близьким другом Гонгадзе, але вони симпатизували один одному.
"Коли він зник, ми всі відчули певну розгубленість: невже це можливо в нашій країні? А може він загубився? А може він загуляв? Можливо, заради якогось розслідування просто “обрубав кінці”?", – поділився Макаров.
За його словами, швидко з’ясувати це у 2000 році було непросто.
"Нагадаю, що тоді ще не було мобільних телефонів як масового явища. Для нас тоді ця новина стала моментом масового дорослішання. Чи був особисто президент країни кримінальним злочинцем, чи віддавав безпосередньо наказ позбутися журналіста або трішки налякати — все-одно ми прокинулися в іншій країні".Ведучий додав, що подив викликала не ймовірна причетність до тодішніх подій силовиків, а саме політиків.
"Стосовно тодішньої міліції – ніяких особливих ілюзій не було, адже всі знали на що вона здатна. А от чи здатні політики на такі дії — ми не знали", — поділився Юрій Макаров.
На думку Юрія Макарова, журналісти не мають якихось особливих привілеїв, якщо не йдеться про доступ до інформації.
"Тобто не можна сказати: "журналістів не можна чіпати, а решту – можна”. Тут йдеться про інше: якщо можна чіпати руками журналіста, то це означає, що ніхто не є захищеним. А от за що може постраждати журналіст — додаткова обставина, але не головна, не принципова. Я так вважаю”, — прокоментував Юрій Макаров.
Про заходи до роковин смерті ГонгадзеЯк розповіла Оксана Мамченкова, вранці 16 вересня представники премії імені Георгія Гонгадзе у партнерстві із Центром прав людини ZMINA організували акцію в Іллінському сквері столиці.
"У цей день ми збираємо правозахисників та журналістів, аби згадати Георгія; те, ким він був та який внесок зробив у розвиток української журналістки", – пояснила вона.
Вона додала, що у центрі уваги акції також розслідування справи про вбивство журналіста.
"Воно вплинуло на розвиток суспільства, адже ми знаємо, що це спровокувало і масові акції протестів і, згодом, певні процеси в державі", – наголосила Мамченкова.
Читайте також: У Києві відбулася акція пам'яті Георгія ГонгадзеЖурналістка нагадала, що замовник вбивства досі офіційно не названий.
"Наразі ми маємо тільки названих виконавців. Цьогоріч Верховний суд залишив на довічному ув’язненні виконавця основного вбивства колишнього генерала Пукача", – додала вона.
Оксана Мамченкова зауважила, що не Гонгадзе – не єдиний вбитий український журналіст.
"Кількадесят українців було вбито за часи незалежності України, і багато цих злочинів не мають остаточних рішень, і не поставлена крапка в їхніх судових справах", – зауважила жінка.
Журналістка розповіла, що премія імені Георгія Гонгадзе існує вже 3 роки.
"Її заснував український ПЕН у партнерстві з Києво-Могилянською бізнес-школою та виданням "Українська правда". Основна мета цієї премії — підтримка незалежних журналістів. Основним нашим завданням є, за допомогою компетентного журі у складі 9-ти людей (представників родини Гонгадзе, “Української правди”, медіаекспертів, журналістів) визначати раз на рік того журналіста чи журналістку, які, на їхню думку зробили найбільший внесок, працюючи в незалежній журналістиці", — розказала Оксана Мамченкова.
За її словами, вручення премії відбувається 21-го травня, у день народження Георгія.
Про еволюцію цінностей за 20 роківЮрій Макаров зазначив, що ціннісний ландшафт в Україні суттєво змінився лише у певних групах.
"На мою думку, з'явилася ціла генерація людей, які живуть за правилами та цінностями. Жити за принципами й правилами стає для значної кількості українців нормою", – зазначив він.
Журналіст сподівається, що це призведе до ще сильніших змін у країні.
"Сподіваюся, що природна ротація внаслідок зміни генерацій і фізичного зникнення носіїв старої культури допоможе озонувати повітря в нашій країні”, — зауважив ведучий.
На його думку, нині Георгій Гонгадзе постаттю, за якою стоять певні символи.
“Те, що один у полі – воїн. Те, що від однієї людини залежить дуже багато. Бути гідним, хоробрим, класним, рішучим, принциповим, бути Гонгадзе – є сенс”, – підсумував Юрій Макаров.
Що відомо 16 вересня 2000 року був викрадений журналіст і засновник інтернет-видання "Українська правда" Георгій Гонгадзе. 2 листопада того самого року його обезголовлене тіло знайшли в Таращанському лісі. Обставини смерті Гонгадзе у 2000 році стали приводом для протестів проти тодішнього президента України Леоніда Кучми. Під час "касетного скандалу" були опубліковані аудіозаписи, на яких Кучма, Володимир Литвин та інші високопоставлені чиновники нібито обговорюють необхідність змусити "замовкнути" Гонгадзе через його інтернет-статті про корупцію на високому рівні. Нікому з них не були пред'явлені звинувачення в віддачі наказу вбити Гонгадзе. 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними в убивстві Гонгадзе трьох експрацівників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Суд позбавив їх волі на термін від 12 до 13 років. Крім того, у січні 2013 року суд засудив до довічного ув’язнення колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача за вбивство журналіста. Поховали тіло вбитого журналіста 22 березня 2016 року в Києві. Замовники вбивства досі не встановлені.Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
Джерело
